Аронія чорноплідна
09.08.2013
Рід Aronia обєднує близько 15 видів і декілька гібридних форм, належить до родини розанних Rosaceae Juss., поширених переважно у помірному поясі Північної Америки. У СРСР культивують тільки один вид — аронію чорноплідну (горобина чорноплідна) — А. melanocarpa (Michx). Elliot.
Нова плодова культура, за останні 15—20 років поширилась у промислових плодових насадженнях та в присадибних і колективних садах.
Плоди аронії чорноплідної містять 74—83 % води, 6,2 -10,8 — цукрів, 0,7—1,3 — кислоти, 0,63—0,75 — пектинових речовин, 0,35—0,6 % дубильних речовин і вітаміни Р, С, РР, В2, Вз, Є. Крім того, вони багаті на мо¬лібден, марганець, мідь, бор тощо. З них готують різні харчові продукти. Плоди мають лікувальні властивості.
Чорноплідна горобина високо декоративна рослина. Ку¬щі особливо красиві восени, коли листя набуває червоно-пурпурового забарвлення, на фоні якого виділяються чорні ягоди. Горобину можна використати для поодиноких і групових насаджень у парках і скверах.
Чорноплідна горобина — багаторічний листопадний кущ з багатьма гілками різного віку. Щорічно з'явля¬ються прикореневі пагони від кореневої шийки або від основи багаторічних гілок. Кущ заввишки 2—2,5 м, спочатку він компактний, а з віком досить розлогий, складається з 8-15 основних гілок. Продуктивний період становить 20-30 років.
Листки прості, широкоовальної форми, завдовжки 4 -6 см, завширшки 2-3 см, з гострою верхівкою, пильчасті, Знизу гладенькі яскраво-зелені, восени червоні. Суцвіття – шиток із значною невеликих білих квіток. Квітки двостатеві, дрібні, білі. Плоди округлі, чорні, або чорно-пурпурові, з сизим нальотом, невеликі, в діаметрі 6-10 мм, масою 1-1.5 г, з 8 насінинами. Насіння темно-коричневе, маса 1000 насінин — 2—2,6 г.
Коренева система добре розвинута, мичкувата, роз¬міщена її грунті на глибині від 35—40 см до 1 м, по горизон¬талі до 2 м, вглиб корені іноді досягають 2—3 м.
Ріст пагонів починається в травні і триває близько 2 міс. Цвіте після появи листя 10—15 днів. Плоди дости гають в кінці серпня - на початку вересня, не обсипаються. В свіжому вигляді вони зберігаються протягом місяця. Плодоносить майже щорічно. Врожайність — понад 100 Ц/Га.
Чорноплідна горобина — світлолюбна культура. Плоди в основному розміщуються на добре освітлених пери¬ферійних гілках.
Рослини досить зимостійкі і в більшості задовільно витримують звичайні зими. Відмічено, що теплого літа раніше достигають плоди і краще проходять процеси формування квіткових бруньок.
Аронія чорноплідна — вологолюбна культура і в по¬сушливе літо плоди дрібнішають, урожайність знижується.
В той же час надмірної вологості вона не переносить. До грунтів не вибаглива, на вологих і удобрених грунтах надмірно росте, що негативно позначається на врожайності і зимостійкості. Сортів чорноплідної горобини немає.
Садовий матеріал вирощують з кращих урожайних рослин. До цього ботанічного виду близький сорт Лікерна секції І. В. Мічуріна, що заслуговує на розмноження.
Лікерна. Сорт виведений від схрещування звичайної лісової горобини з чорноплідною. Дерево або кущ досить зимостійкі і врожайні. Плоди округлої форми, 12—15 мм у діаметрі, чорно-синього кольору, достигають у вересні. Використовують їх для виготовлення варення. Запилюються перехресне, кращі запилювачі — Бурка і сорти Невежінської горобини.
Доцільно висаджувати чорноплідну горобину і Мічурінський сорт Лікерна разом.
Розмноження. Чорноплідна горобина розмножується насінням, горизонтальними відсадками, кореневими па¬ростками, діленням куща, щепленням здерев'янілими і зеленими ЖИВЦЯМИ.
Найбільш поширений спосіб розмноження — насінням. Для цього насіння стратифікують протягом 3—4 міс. Перед стратифікацією його намочують і витримують 7— 10 днів при температурі 12—14 °С. Після стратифікації для пророщування насіння використовують лід, який поступово тане і температура 7—10 днів тримається близько 0 °С, що дає можливість одержати до 90 % схожого насіння. Висівають його навесні на ділянки з родючим грунтом легкого механічного складу. Сіянці у 2-річному віні висаджують на постійне місце.
Розмноження кореневими паростками. Весняні па¬ростки до осені досягають 25—35 см, а ті, що з'явилися в другій половині літа, розвинуті слабше і їх слід дорощувати у розсаднику. Прикореневі пагони та паростки ма¬ють, свою кореневу систему і їх можна відокремити від материнського куща восени або навесні. Якщо обгортати кущі землею, то прикореневі пагони краще укорінюються.
Підготовка грунту і садіння. Найкращі грунти для чорноплідної горобини — різні типи чорноземів, дернові,лісові тощо (крім кам'янистих, заболочених і засолених) із заляганням ґрунтових вод не ближче 1,5—2 м від поверхні грунту. На вибраній площі проводять глибоку плантажну оранку. На 1 Га вносять 20—ЗО т гною або компосту, 3 Ц фосфорних і 2 Ц калійних добрив.
У присадибних і колективних садах рослини висаджу¬ють на відстані 2 м одну від одної, в промислових площа живлення має бути 4X3, 3Х3 м, на схилах — 4Х2— 2,5 м. Ями викопують розміром 60Х60 см і вносять в кожну 8—10 кг перегною та суміш мінеральних добрив — 200— 300г суперфосфату і 30-50 гр калійної солі. Сажанці в 2 річному висаждують, на постійне місце на весні або восени. На легких грунтах – на глибину 6-8 см, а на більш щільних – на 2-3 см глибше, ніж вони росли у розсаднику. Потім їх поливають і лунки мульчують гноєм, торфом або сухою землею. Перед садінням або після нього, рослини обрізують, залишаючи стебла завдовжки 15—20 см з 4—5 бруньками.
Догляд за насадженнями. Після закладання наса¬джень грунт у рядках і міжряддях розпушують, бур'яни знищують. Бажано висівати сидерати — люпин, буркун тощо. В посушливі роки при відсутності зрошення грунт обробляють за системою чорного пару. У плодоносних насадженнях раз у 2—3 роки під об¬робіток грунту восени па 1 га вносять 20—30т гною, 2—З Ц азотних, по 1,5 Ц фосфорних і калійних добрив.
Під окремі рослини в колективних садах на 1 м2 пристовбурної смуги вносять 8-10 кг гною або компосту, 100-150 гр суперфосфату, і 30-50 гр калійної солі.
При обрізуванні рослин на куші залишають 10— 12 багаторічних плодоносних гілок, видаляють слаборослі, безплідні і сухі.
Збирання і використання плодів. Чорноплідна гороби¬на починає плодоносити на третій рік після садіння. Дає врожаї щорічно, але рівень врожайності варіює по роках.
Плоди достигають майже одночасно, збирають їх у щитках. Для переробки і нетривалого зберігання (З— 4 доби) можна збирати без щитків.
Добре зберігаються плоди у сушеному і замороженому вигляді. Сушити їх краще при температурі 50—60 °С і з доброю циркуляцією повітря у відкритій духовці або слабо натопленій печі на фанерних листках (лотках). За сприятливої погоди можна сушити на балконі, на даху.
Прив'ялені плоди можна досушувати у духовці або в печі при температурі від 50 до 60 °С. З них можна готувати компоти, киселі та інші страви.
Заморожують плоди у спеціальних холодильниках. При О °С плоди зберігаються протягом усієї зими. При тривалому зберіганні і проморожуванні вони стають солодшими, терпкість їх значно зменшується. Використовують плоди для виготовлення натурального харчового барвника, варення, компотів, сухофруктів, натуральних соків, у кондитерській промисловості.
Варення. Достиглі плоди без плодоніжок і домішок ретельно промивають у холодній воді, потім занурюють на (6-8 хв. у киплячу воду, знову — у холодну і заливають цукровим сиропом (на 1 кг плодів — 1,25—1,5 кг цукру і 2 склянки води). Щоб плоди краще увібрали цукор і збе¬регли природну форму, варення слід варити у два прийоми: після першого короткого кип'ятіння відставляють на 8—12 год., а потім доварюють. Готове варення перекладають у скляні банки, закривають кришками і зберігають при температурі 14—15 °С
Мармелад. Горобинне і яблучне пюре (яблучного '/з або 1/2) уварюють з цукром. Пюре і цукор беруть у рівних пропорціях. Уварюють пюре на слабкому вогні близько 20 хв. Причому цукор додають не весь, а спочатку 90 %.
Плоди з цукром. Чорноплідну горобину перетирають з цукром у співвідношенні 1 : 1 (за масою), нагрівають до 60—70 °С і розкладають у гарячі стерилізовані банки.
Напій з лимонним соком. Сік чорноплідної горобини змішують з лимонним соком, для смаку додають цукор. Подають з кубиками харчового льоду. На одну порцію: півсклянки соку чорноплідної горо¬бини, 1—2 ч ложки лимонного соку, цукор за смаком, 2-3кубики харчового льоду.
Широко застосовують чорноплідну горобину при лікуванні і профілактиці атеросклерозу, гіпер¬тонії та інших захворюваннях.
Серед рослин, багатих на фенольні сполуки, чорноплідна горобина не має собі рівних. Флавоноїдні сполуки здатні впливати на проникність капілярів. Деякі Флавоноїди затримують розвиток атеросклерозу, знижують рівень, холестерину в крові. Фенольні сполуки плодів аронії, представлені в основному антоціанами, лейко антоціанами, і катехінами, належать до капілярозміцнюючих речовин.
Фармакологічний комітет Міністерства охорони здоров’я СРСР рекомендував плоди і натуральним сік чор¬ноплідної горобини при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі і анацидних гастритах. Проте дози споживання з лікувальною метою може рекомендувати лише лікар. Фізіологічно активні речовини чорноплідної горобини мають також антимікробну здатність.
(с) Високовітамінні плодові культури (друге видання перероблене і доповнене),- Київ «Урожай», 1987. І.М. Шайтан, С.В. Клименко, Р.Ф. Клеєва, В.А. Анпілогова.
Комментарии
Пока нет комментариев